Зрадники

Зрадники

Зрадників всі зневажають,
А Закон і Бог карає;
Та не всі ,звичайно,знають,
Що цей рід не вимирає.

Тільки вже не зрадник зветься,
А так просто «жертва моди».
Стрівши зрадника всміхнеться.
Ну,а дехто-дружбу водить.

Зрадить жінка чоловіку,
Наче подвиг цим звершила!
Він несе ганьбу велику -
“Лося роги почепила!”

Всі сміються,-Йде сохатий-.
Вже не гріх це,а потіха.
Робить глум з людей «рогатий»,
А в кінці наробить лиха.

Зараз зрада є інтрижка,
Щоб життя розвеселити.
«Ти герой,-кричать-братішка!»
Бо бабник несамовитий.

Брат з гріхом затіяв спілку;
Зрадив Богу,-в хміль влюбився,
Та не ріжуть в Церкві гілку,
Щоб не впав,та не розбився.

Полюбили сестри моду
Й неймовірне йде кохання,
Бо їм Бог не ту дав вроду;
От і йдуть проти Писання.

Обнажають своє тіло,
Що в братів серця пяніють,
А скажи,-НЕ твоє діло.
Хай себе тримать уміють.

Йде велика зрада Богу;
Слово Боже попирають;
Треба бити всім тривогу:
“Християн в полон згоняють.”

Правда,є й такі ще люди-
Муху до слона роздують
І залізуть скрізь і всюди;
Хто спіткнеться,-геть згидують.

Й ті бувають,що потіху
Зроблять з ревнощі в народі,
Хоч,звичайно,не до сміху
Є цей випадок в нагоду.

Два брати,діди старенькі,
Рік назад у США прибули;
При костюмах, щей гарненьких,
Вели мову.Люди чули:

“Ще не зрадив рідній мові,
Що навчила рідна мати?!”
Той спіткнувся на пів- слові:
“Став англійську я вивчати,
Бо куди не підем,всюди ,
Як глухо-німі стаємо,
З нас сміються діти,люди,
Та й живем від них окремо.”

“Я не зрадник,щоб вивчати,
Й що та мова допоможе?”
Форд гальмує біля хати,
То «ковбой»зустрів прохожих.

Виліз й йде до них з папером
Їхніх літ американець,
Їх назвав приємно «сером»
Й щось пита,в лист тиче палець.

Ті плечима лиш здвигали,
Буркотіли:”Нат спік інглиш”
Зрозумів,не ті попали.
Пожав руки з жалю їм лиш.

А коли пішов в машину,
Мовив той,що вчитись проти:
“Не поміг в лиху годину.
Вам англійський,поліглоти!”

Липень 2007р.

ЗрадникиПоэзия

Зрадники
Поэзия